Горіх пекан без шкаралупи сирий

Горіх Пекан

Пекан звичайний, або Карія пекан (латиною Carya illinoinensis) — рід деревних рослин родини Горіхові (Juglandaceae іссісіпі включно. Пекан культивується також в Криму, на Кавказі (Чорноморське узбережжя від Сочі до Батумі, Ленкорань), в Середній Азії, Бостандыкском районі Казахстану.

Слово «пекан» походить від мов алгонкінів і означає «горіх, який важко зламати». Наукова назва виду Carya illinoinensis в перекладі з фінського означає «іллінойс» і відноситься до його походженням.

У Старому Світі пекан відомий з XVIII ст., хоча культура його в Європі отримала дуже слабке поширення. Великі плантації пекана є в Іспанії, Італії (Сицилія, район Мессіни), Туреччині, де його розведення також ще не має промислового значення. Вважається, що на північ від 40-ї паралелі пекан розводити ризиковано. Три поширені в культурі сорти пекана отримали вагоме значення — Мантуров, Фротчер і Дельмас, останній визнаний найкращим.

У Північній Африці пекан інтродукований в 1881 р., а перша велика група дерев пекана була посаджена в Алжирі в 1929 р., на дослідній станції в Буфарік у вигляді алеї 100 м довжини. В 1941–1946 рр. урожай трьох сортів становив: Сукцес 7,6, Елізабет — 10 і Мур 19-23 кг, а у 1948–1949 роках три дерева останнього сорту дали урожай 80-90 кг. Культура пекана поширена і на інших дослідних станціях в Марокко, в передгір'ях Атлаських гір.

Культура пекана на пострадянських територіях відома з кінця XVIII століття в південних регіонах: Ленкорань, Батумі, Чаква (біля Батумі в державний (удільний) маєток).

Через зміни клімату та зниження рівня ґрунтових вод на Вінничині замість всохлих дерев саджають горіх гікорі. Зараз дерев гікорі на Вінничині трохи, але через кілька десятиліть вони стануть чи не головними породами в лісі. Чи не найбільше старих дерев вже замінили у Гайсинському районі.

У Києві пекан також ріс у Центральному республіканському ботанічному саду і в дендрарії лісогосподарського факультету Української академії сільськогосподарських наук. У ботанічному саду росли 4 досить зимостійкі деревця (від зимових морозів страждали тільки верхівкові бруньки пагонів) пекана двох сортів: 3 дерева сорту Майор (насіння його були отримані із Середньої Азії) і одне деревце (незимостійке) з Чорноморського узбережжя Кавказу, пагони якого в зиму обмерзали до 1 м довжини. У дендрарії лісогосподарського факультету Української академії сільськогосподарських наук пекан ріс в сильному затіненні граба, дуба, ялини та інших порід.

На Красно-Тростянецькій лісовій дослідній станції Сумської області росло 2 деревця пекана, які були надіслані сюди саджанцями в 1956 р. Деревця після посадки щорічно сильно обмерзали.

Посіви насіння різних сортів пекана з Сухумі і Ташкента були проведені на створених плантаціях в 1965, 1966 і 1967 роках у трьох областях: Херсонській, Кіровоградській та Харківській на площі 18 га; були вирощені сіянці.

Горіх Пекан

Пекан звичайний, або Карія пекан (латиною Carya illinoinensis) — рід деревних рослин родини Горіхові (Juglandaceae іссісіпі включно. Пекан культивується також в Криму, на Кавказі (Чорноморське узбережжя від Сочі до Батумі, Ленкорань), в Середній Азії, Бостандыкском районі Казахстану.

Слово «пекан» походить від мов алгонкінів і означає «горіх, який важко зламати». Наукова назва виду Carya illinoinensis в перекладі з фінського означає «іллінойс» і відноситься до його походженням.

У Старому Світі пекан відомий з XVIII ст., хоча культура його в Європі отримала дуже слабке поширення. Великі плантації пекана є в Іспанії, Італії (Сицилія, район Мессіни), Туреччині, де його розведення також ще не має промислового значення. Вважається, що на північ від 40-ї паралелі пекан розводити ризиковано. Три поширені в культурі сорти пекана отримали вагоме значення — Мантуров, Фротчер і Дельмас, останній визнаний найкращим.

У Північній Африці пекан інтродукований в 1881 р., а перша велика група дерев пекана була посаджена в Алжирі в 1929 р., на дослідній станції в Буфарік у вигляді алеї 100 м довжини. В 1941–1946 рр. урожай трьох сортів становив: Сукцес 7,6, Елізабет — 10 і Мур 19-23 кг, а у 1948–1949 роках три дерева останнього сорту дали урожай 80-90 кг. Культура пекана поширена і на інших дослідних станціях в Марокко, в передгір'ях Атлаських гір.

Культура пекана на пострадянських територіях відома з кінця XVIII століття в південних регіонах: Ленкорань, Батумі, Чаква (біля Батумі в державний (удільний) маєток).

Через зміни клімату та зниження рівня ґрунтових вод на Вінничині замість всохлих дерев саджають горіх гікорі. Зараз дерев гікорі на Вінничині трохи, але через кілька десятиліть вони стануть чи не головними породами в лісі. Чи не найбільше старих дерев вже замінили у Гайсинському районі.

У Києві пекан також ріс у Центральному республіканському ботанічному саду і в дендрарії лісогосподарського факультету Української академії сільськогосподарських наук. У ботанічному саду росли 4 досить зимостійкі деревця (від зимових морозів страждали тільки верхівкові бруньки пагонів) пекана двох сортів: 3 дерева сорту Майор (насіння його були отримані із Середньої Азії) і одне деревце (незимостійке) з Чорноморського узбережжя Кавказу, пагони якого в зиму обмерзали до 1 м довжини. У дендрарії лісогосподарського факультету Української академії сільськогосподарських наук пекан ріс в сильному затіненні граба, дуба, ялини та інших порід.

На Красно-Тростянецькій лісовій дослідній станції Сумської області росло 2 деревця пекана, які були надіслані сюди саджанцями в 1956 р. Деревця після посадки щорічно сильно обмерзали.

Посіви насіння різних сортів пекана з Сухумі і Ташкента були проведені на створених плантаціях в 1965, 1966 і 1967 роках у трьох областях: Херсонській, Кіровоградській та Харківській на площі 18 га; були вирощені сіянці.

У Чернівецькій області існували посадки пекана в Сторожинецькому технікумі та в Хотинському лісництві (1 дерево).

У Закарпатській області пекан ріс в м. Мукачево на садибі Карпатської лісової дослідної станції (3 зимостійкі деревця, які плодоносили) і в дендрарії Мукачівського лісгоспу (невелика група).

Горіхи — плоди цього дерева — зовні віддалено нагадують волоський горіх. За змістом і концентрацією корисних речовин пекан набагато перевищує звичні для нас види горіхів.

У плодах пекана звичайного знайдені протеїн, зола, вуглеводи, вода, вітаміни А, В, С, Е і К, калій, магній, кальцій, цинк, залізо, фолієва кислота, мідь, фосфор.

У складі так само присутні: аргінін, гліцин, валін, пролін, тіамін.

Замінні амінокислоти: Аланін-0.40, Аспарагінова кислота-0.93 мг, Гліцин-0.45 мг, Глутамінова кислота-1.83 мг, Пролін-0.36 мг, Серин-0.47 мг, Тирозин-0.21 мг, Цистеїн-0.15 мг.

Незамінні амінокислоти: Аргінін-1.18 мг, Валін-0.41 мг, Гістидин-0.26 мг, Ізолейцин 0.34 мг, Лейцин-0.60 мг, Лізин-0.29 мг, Метіонін-0.18 мг, Треонін-0.31 мг, Триптофан-0.09 мг, Фенілаланін-0.43 мг.

Рекомендований до використання в антихолестериновых дієтах. Плоди пекана більш жирні, ніж багато інших горіхів. Оскільки у пекані більше калорій і поліненасичених жирів, ніж в інших горіхах (70 %), плоди пекану потрібно вживати помірно, замість жирних продуктів, а не як додавання до них.

Вживання в їжу горіхів пекану сприяє зниженню холестерину при атеросклерозі, поліпшення статевої функції, лікування варикозу та гормональної системи організму.

Деякі джерела вказують на користь горіха пекана в лікуванні серцево-судинної системи, підвищення гемоглобіну при авітамінозі, у скороченні освіти онкологічних злоякісних пухлин, у запобіганні ішемічної хвороби серця, уповільнення процесів старіння в організмі (за рахунок антиоксидантних властивостей).

Вчені відкрили одну з дивовижних властивостей, якими володіють горіхи пекан. Користь одного з компонентів може стати відкриттям для онкології. В ядрах пекану міститься кілька різновидів вітаміну Є. І одна з них розбиває холестеринові бляшки, захищає клітини, ДНК, білки організму від окислення, перешкоджає старінню і поліпшує серцеву діяльність. Але вражає інше: цей різновид знищує хворі клітини, залишаючи в живих здорові. Вже на основі олії та витяжки з пекану створений гамма-токоферол – препарат, який вже в найближчому майбутньому будуть застосовувати для лікування онкохворих від раку простати, грудей, 12-ти палої кишки та легень.

Як зберігати в домашніх умовах

Горіхи пекан, як і інші види горіхів, краще всього зберігати у холодильнику. За зниженої температури, процеси окислення складових речовин горіха набагато сповільнюватися, що продовжить термін придатності пекана. Найкраще горішки зберігати у вакуумній упаковці, яка буде перешкоджати вступу туди різних речовин. При зберіганні горіхів у холодильнику вони залишаться свіжими і смачними протягом 60 днів, якщо їх заморозити, то свіжість можна продовжити до 180 днів. А якщо пекан зберігати в шкаралупі, то свіжість збережеться ще довше, у холодильнику — на 250-270 днів, а у морозильній камері — на 700-800 днів.

Протипоказання

Горіх пекан має безліч корисних властивостей, і при цьому практично не має протипоказань. Але слід бути обережним з необмеженим споживанням горіха пекан, особливо це важливо для жінок, які стежать за своєю фігурою, 300 грамів таких горішків закриють всю денну норму харчування, так як видадуть вашому організму близько двох тисяч калорій.

Добова норма горіха пекан становить 30 грам або 15 штук на день. У такій кількості організм отримує необхідні амінокислоти, корисні ненасичені жири, вітаміни і мікроелементи.

Пекан менш алергенний з усіх горіхів. Більшість людей переносять його добре.

Головні протипоказання:

алергія на горіховий білок;

захворювання підшлункової залози та печінки.

Пекан може завдати шкоди при зловживанні ласощами. Висока калорійність не дозволяє приймати багато горіхів людям із зайвою вагою. Людям, схильним до повноти, варто обмежити його кількість до 10 штук на день. І також не варто поєднувати з шоколадом, молоком. Найкраще додавати в салати.