Мигдаль кармель сирий

 Горіх мигдаль кармель сирий

Мигдаль звичайний— Amygdalus cоmmunis L. (латиніз. грец. аmygdalos — назва мигдалю, можливо, від сирійської almugdala — гарне дерево, cоmmunis — звичайний)

Мигдаль (мигдальний горіх) — їстівні ядра насіння, або насіння однойменного рослини.

Мигдаль не є горіхом в сенсі, який вкладають в цей термін ботаніки.

Батьківщина мигдалю знаходиться в Передній Азії (Передня Азія включає в себе Закавказзя, частину Малоазіатського нагір'я, країни Месопотамії та Аравійського півострова (Азербайджан, Вірменія, Бахрейн, Грузія, Ізраїль, Йорданія, Катар, Ліван, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Туреччина) і в прилеглих районах, включаючи Середземномор'я (Іспанія, Італія, Португалія) та Середньої Азії (Узбекистан, Киргизія, Таджикистан і Туркменія). У цих районах культура мигдалю виникла за багато століть до нашої ери, перша письмова згадка мигдалю знаходиться в Біблії.

Слово мигдаль в російській мові виникло шляхом запозичення через польський migdaɫ від латинського amygdalus, яке виникло в свою чергу від давньо-грецького ἀμύγδαλος, ἀμυγδάλη, ἀμυγδάλιον — «мигдалеве дерево».

Згідно з дослідженням 1000 харчових продуктів, опублікованого в 2015 році, мигдальний горіх знаходиться на першому місці за «поживною придатністю» (nutritional fitness), тобто за складом поживних речовин, необхідних для задоволення щоденних потреб організму.

Ядра кісточок мигдалю містять жирну олію (до 40-60 %), білкові речовини (близько 30 %), слиз, вітаміни, барвники — каротин, каротиноїди, лікопін, а також ефірну олію (0,5—0,8 %), що визначає їх запах, і сліди глікозиду амігдаліна.

До складу жирної олії входять гліцериди олеїнової (80 %) і лінолевої (15 %) кислот. Олія, отримана з очищеного від оболонки насіння солодкого мигдалю, містить невелику кількість ліноленової та міристинової кислот, відсутніх в олії, отриманій з очищеного насіння.

Мигдаль багатий альфа-токоферолом (в 100 г – 173,3% добової норми), вітамін В2 (рибофлавіном) (відповідно – 44,8%), біотином (34,0%), фолієвою кислотою (23,3%), вітаміном РР (нікотиновою кислотою) (18,3%), вітамін В1 (тіамін) (17,0%), холін (10,4%).

Основу мінерального складу становлять: бор (285,7%), кремній (166,7%), кобальт (123,0%), ванадій (112,3%), марганець (105,1%), нікель (83,3%), магній (66,3%), мідь (65,0%), фосфор (59,1%), цирконій (46,0%), молібден (42,4%), залізо (29,3%), хром (29,0%), калій (28,9%), цинк (27,5%), кальцій (21,8%), літій (21,4%), свинець (20,0%), сірка (17,8%), рубідій (17,0%).

Мигдальні горіхи містять незамінні і замінні амінокислоти (до 100 м – відповідно 31,4% і 29,1% добової норми). Особливо мигдаль багатий незамінними амінокислотами фенилаланином (40,0%), ізолейцином (39,3%) і валіном (38,0%); замінними амінокислотами глутамінової кислотою (46,5%), гліцином (41,0%), аргінін (39,7%).

Мигдаль виділяється за змістом ненасичених жирних кислот (104,8%), поліненасичених омега-6 жирних кислот (120,6%, а саме – лінолевої кислоти) і мононенасыщенной омега-9 жирної кислоти – олеїнової кислоти: в 100 г міститься 30,61 р. Відомо, що олеїнова кислота сприяє розчиненню холестеринових бляшок у кровоносних судинах і, таким чином, перешкоджає розвитку атеросклерозу. Тому мигдальні горіхи – хороший засіб для профілактики атеросклерозу.

Особливо виділяється мигдаль і за змістом фітостеролів (в 100 г – 472,7% добової норми), основну частину яких складає бета-ситостерол (315,0%).

Ядра солодкого мигдалю з давніх часів застосовували в народній медицині при анемії, бронхіальній астмі, безсонні, мігрені і навіть цукровому діабеті. Мигдальний горіх корисний як протикашльовий засіб, його вживали як протизапальне при хворобах горла. Він впливає на потенцію, знімає похмілля. Мигдаль нормалізує роботу печінки і селезінки, надає м'яку жовчогінну дію. Він також має протисудомні властивості, його призначають як проносне, застосовують як засіб, що підвищує апетит.

Мигдальне молоко як обволікаючий засіб для шлунка і кішківника

1 склянку мигдалевих ядер потрібно вимити і замочити на ніч з невеликою кількістю солі. Мигдаль набубнявіє, а вода трохи помутніє. Потім сировину потрібно очистити. Для цього мигдаль проварити 2 хвилини в окропі, після чого обдати холодною водою і зняти «одежинки». Якщо не знімати піну, молоко вийде неоднорідним і терпкуватим на смак.

Отриману заготівлю викласти в блендер і залити 1 склянкою води. Масу перетерти до однорідного стану, після чого ввести ще 2 склянки води – і все знову вимішати. Готове молоко необхідно процідити через щільну марлю, в отриману рідину при бажанні можна додати ванілі, кориці, або бананову масу.

Мигдалеве молоко також здатне уповільнити процеси старіння, адже в ньому маса корисних мінералів, які захищають клітини від впливу вільних радикалів

Мигдаль при виразці і шлункових хворобах

30 г солодкого мигдалю, 1 ядро горького, 50 г молока і 30 г вершків ретельно перемішати. Приймати готову суміш за півгодини до їжі до 2 разів на день.

При підвищеній кислотності

Рекомендується застосовувати по 10 горіхів 3 рази на день протягом 3-х днів. Наступного тижня вживати горіхи в кількості 20 штук тільки вранці.

Відмінними оздоровлюючим ефектом володіє суп з мигдалю. Такий суп готували до папського столу ще в Середні століття, цим рецептом завжди користувалися під час строгих постів.

Суп з мигдалю

100 г мигдалю подрібнити в муку. Закип'ятити 0,5 л води, і поки вона кипить, тоненькою цівкою всипати мигдальне борошно, постійно помішуючи. Суп повинен бути консистенції густої сметани. Зняти з вогню, додати за смаком сіль, цукор, заправити сметаною, або сухим молоком.

Можлива шкода

Заборонено включення в раціон недозрілих горіхів, оскільки вони містять велику кількість синільної кислоти. Її малі дози застосовуються при виробництві гомеопатичних засобів, але без спеціальної обробки вона завдає шкоди організму людини.

Протипоказання до вживання:

індивідуальна непереносимість;

ожиріння або схильність до нього;

дисфункція серцевого ритму;

захворювання щитовидної залози.

Значне перевищення добової дози солодкого сорту може привести до запаморочення і навіть легкого наркотичного сп'яніння.